Богачик Михайло Володимирович, с.Клішківці
Богачик Михайло Володимирович
13.11.1985-02.09.2023
Народився 13 листопада 1985 року в селі Клішківці. У 2003 році був призваний до лав Збройних Сил України, служив танкістом у військових частинах Чугуєва та Десни. Повернувшись, працював з батьком у будівельній бригаді.
У 2015 році Михайло був мобілізований до лав Сил антитерористичної операції. Більше року він воював проти російської агресії на сході країни, на Донеччині. Коли почалася повномасштабна російсько-українська війна, досвідченого атовця призвали в перші дні до лав Збройних Сил України. З 25 лютого 2022 року і до останнього подиху Михайло мужньо виконував свій військовий обов’язок. Понад півтора року воював на різних ділянках фронту, проходив навчання у Німеччині з організації тактики і ведення бою, побував у найгарячіших точках зіткнення з окупантами. Мав позивний «Миш». В останній відпустці Михайло хотів зустрітися з усіма родичами, друзями, намагався додзвонитися до своїх дітей: Максима, Сашка і Ніки, які разом з мамою виїхали за кордон, почути їх голос та сказати як сильно їх любить, як сумує за ними. Адже у розмові з братом Олександром зізнався, що має погане передчуття.
На превеликий жаль, його передбачення здійснилися.
Життя Михайла Богачика, молодшого сержанта, командира аеромобільного відділення аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти аеромобільного батальйону обірвалося 2 вересня 2023 року під час ворожого мінометного обстрілу в районі н.п. Вербове Пологівського району Запорізької області.
Похований на сільському кладовищі в урочищі НТБ у рідному селі Клішківці.
У нього залишилося троє дітей: 15-річний Максим, 13-річний Сашко і 7-річна Ніка, батьки Ніна Володимирівна і Володимир Васильович, брат Олександр.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.