Ливицький Руслан Дмитрович, с. Бурдюг
Ливицький Руслан Дмитрович
(30.07.1976 – 20.03.2023)
Народився 30 червня 1976 року в селі Бурдюг Дністровського району Чернівецької області. Після закінчення Бурдюзької восьмирічної та Кельменецької середньої шкіл пішов служити до лав Збройних Сил України. Після повернення додому пішов працювати. Добре знав всі будівельні роботи. Багато років працював у Києві на будівництвах.
На військову службу був призваний по мобілізації 17 травня 2022 року. Старший сержант, заступник командира окремого кулеметного взводу, військовослужбовець ВЧ А 4436. Майже рік мужньо боронив державу від російських загарбників на різних напрямках, а останній період воював на «нулі» - в районі населених пунктів Часів яр та Бахмут Донецької області. Важко захворів. 20 березня 2023 року серце мужнього воїна зупинилось у шпиталі м. Дніпро.
Односельчани відгукуються про Руслана лише позитивно. Він був чудовим сім’янином, люблячим батьком, незамінним братом, безвідмовним сусідом, щирим однокласником, відданим другом та гарним господарем. На війні він самовіддано виконував усі поставлені військові завдання, горою стояв за побратимів, не пасував перед небезпекою і завжди власним прикладом показував молодшим за званням те, яким має бути військовий. Похований Руслан 22 березня 2023 року у рідному селі.
Відзначено орденом «Хрест Героя» від військового командування частини 57 окремого стрілецького батальйону родинам полеглих Героїв.
Відповідно до Указу Президента України посмертно відзначено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
